Моє улюблене місто i місце

Я мала б написати про Прагу, тому що це місто, де я народилася. Але це було б занадто легко, бо це справді гарне місто, одне з найкрасивіших у світі. Але Прагу не я вибрала своїм улюбленим містом — її вибрали за мене мої батьки. Тому я хочу написати про інше місто, яке я вибрала серцем, — про Київ.

Київ — дуже гарне місто. Навіть сьогодні, коли воно вже п'ятий рік поспіль стикається з повномасштабним російським вторгненням.

І хоча я ще мало його пізнала, бо в нас ніколи не вистачає часу, щоб озирнутися навколо та відчути атмосферу, я хочу сказати дещо про Київ, бо знаю, що багато чехів досі майже нічого про нього не знають. Наприклад, про Майдан.

Майдан — це не спеціальна назва протестного мітингу, як думають багато чехів. Це просто слово, що означає площу. І ця головна площа в Києві називається Майдан Незалежності. Ще одна річ, якої чехи зазвичай не знають, — це те, що знаходиться під Майданом. Звичайно, ми, чехи, знаємо вигляд площі з монументом Незалежності (високою колоною) та готелем «Україна», а також вид на площу з готелю «Україна». Але що знаходиться під площею? Там є станція метро, а також вестибюлі та мережа коридорів, що ведуть до двох універмагів «Глобус» (по одному з кожного боку площі). А в коридорах можна знайти магазини, вуличних торговців, квіткові крамниці, художників, продуктові кіоски, а також знамениту «Пузату Хату» та «Останню барикаду». Це просто площа під площею.

У квітковій крамниці можна замовити букет, який потім можна віднести в інше місце, яке неможливо оминути, — до імпровізованого меморіалу загиблим, створеного на галявині навколо статуї козака Мамая.

Надзвичайно боляче дивитися на це місце сьогодні та порівнювати його з фотографіями в Google Maps, зробленими ще до повномасштабного вторгнення. Сьогодні це територія, де можна побачити тисячі прапорів, кожен із яких присвячений загиблому захиснику. Ми, чехи, також маємо там своє місце — прапори чеських добровольців, які загинули, захищаючи Україну від російської агресії.

У нас є традиція: щоразу, коли ми виїжджаємо з Києва після успішно завершеної гуманітарної місії, ми зупиняємося на Майдані біля меморіалу загиблим і кладемо там два букети, які для нас склали флористи в підземному переході. Один букет — у червоно-синьо-білих кольорах на честь загиблих чехів, а другий — у синьо-жовтих кольорах на честь загиблих захисників України.

І щоразу, коли ми виїжджаємо з Києва поїздом із головного вокзалу, я з нетерпінням чекаю наступної нагоди повернутися.

Moje oblíbené město a místo

měla bych psát o Praze, protože to je město, kde jsem se narodila. Ale to by bylo snadné, je to opravdu krásné město a patří mezi nejkrásnější na světě. Jenže já si ho nevybrala, to udělali moji rodiče. Chci napsat o jiném městě, které jsem si vybrala srdcem – o Kyjevu. Kyjev je krásné město. I dnes, kdy už pátým rokem čelí plnohodnotné invazi Ruska. A i přesto, že jsem z něj viděla jen málo, protože nikdy není čas se víc porozhlédnout a zažít atmosféru. Chci něco říct o Kyjevu, protože vím, že spousta Čechů o něm doposud neví skoro nic.

Tak třeba majdan – majdan není nějaký speciální název pro shromáždění, jak si spousta Čechů myslí – je to prostě náměstí. A to hlavní náměstí v Kyjevě se samozřejmě nejmenuje Majdan, ale Majdan Nezaležnosti (což se u nás běžně neví).

Další věc, která se u nás běžně neví je, jak náměstí nezaležnosti vypadá. Známe vlastně jen několik pohledů – ten seshora z vyhlídky hotelu Ukrajina, výhled na památník nezávislosti (to je ten vysoký sloup) a hotel Ukrajina a pohled na památník zakladatelů Kyjeva (o tom bychom si mohli někdy něco povědět 😊). Co ale běžný Čech neví a ani vědět nemůže, je, jak vypadá majdan nezaležnosti pod povrchem. Pod náměstím je totiž stanice metra (která se jmenuje stejně) a tím pádem také vestibuly a síť chodeb, kterými se dostanete do dvou obchodních domů Globus (na každé straně náměstí je jeden), a v chodbách najdete obchůdky, pouliční prodavače, květinářky, umělce, kiosky, stánky s občerstvením a také vyhlášenou puzatou hatu a ostannyu barykadu. Je to vlastně takové náměstí pod náměstím.

 U květinářek si můžete nechat uvázat kytici, kterou pak položíte na dalším místě, které nelze vynechat - improvizovaný památník padlým, které se vytvořilo na trávníku kolem sochy kozaka mamaje.

Je nesmírně bolestivé prohlédnout si to místo dnes a porovnat ho s fotkami na google maps z doby před plnohodnotnou invazí. Dnes je to plocha, na které můžete spatřit tisíce vlaječek, každá z nich patří padlému obránci. I my češi tam máme místečko, s vlaječkami českých dobrovolníků, kteří padli při obraně před ruským agresorem.

Máme takovou tradici: vždycky, když odjíždíme z Kyjeva po úspěšně splněné humanitární misi, zastavíme se na Majdanu u pamáčníčku padlých položíme tam dvě kytice, které nám uvázaly květinářky v podchodu – jednu červeno-modro-bílou pro padlé čechy a jednu modro-žlutou pro padlé ukrajinské obránce. Asi to vypadá, jako bych z Kyjeva viděla jen Majdan N.. Není to pravda 😊 Stihla jsem toho hodně, třeba chrám sv. Sofie, Kyjevskopečerskou lávru, Matku Ukrajinu, klášter sv. Michala, Chresčatyk a doufám, že toho ještě hodně uvidím. Vždycky, když z Kyjeva odjíždíme (vlakem z hlavního nádraží), se těším na příště.